Значення в інших словниках
-
данина —
дани́на іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
-
данина —
Дань, податок; (на війні) контрибуція, (по війні) репарація; (моя) пай, частка, вклад, лепта; (пам'яті) честь, шана; (моді) поступка.
Словник синонімів Караванського
-
данина —
[данина] -ние, д. і м. -н'і
Орфоепічний словник української мови
-
данина —
-и, ж. 1》 Найдавніша форма оподаткування населення, яка існувала у вигляді прямого державного податку, воєнної контрибуції або феодальної ренти. 2》 перен. Належна частка, пайка. 3》 чому, перен. Вияв уваги, пошани і т. ін. до кого-, чого-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
данина —
див. податок
Словник синонімів Вусика
-
данина —
1. обов'язковий податок натурою або грішми на користь правителя, держави, Церкви (десятина) або ін. суспільного об'єднання; 2. (дань), безпосередній податок населення (піддані, звідси підданство) державі у Київській Русі...
Універсальний словник-енциклопедія
-
данина —
віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі!...
Фразеологічний словник української мови
-
данина —
ДАНИ́НА (найдавніша форма оподаткування населення), ДАНЬ, ЯСА́ заст.; ОРДИ́НЩИНА (податок, який збирала орда на завойованих нею землях); ЯСА́К (податок, який платили в Московській Русі й царській Росії народи Поволжя і Сибіру).
Словник синонімів української мови
-
данина —
ДАНИ́НА, и, ж. 1. Найдавніша форма оподаткування населення, яка в різних історичних умовах виступала у вигляді прямого державного податку, військової контрибуції або феодальної ренти. ..
Словник української мови в 11 томах
-
данина —
рос. дань примусове вилучення натуральних чи грошових засобів від переможеного народу, а також прямі податки, побори з населення.
Eкономічна енциклопедія
-
данина —
Дани́на, -ни ж. Дань. Єв. Л. XX. 22. І нехай йому данину принесуть царі ферейські. К. Псал. 164.
Словник української мови Грінченка