данина
дани́на
-и, ж.
1》 Найдавніша форма оподаткування населення, яка існувала у вигляді прямого державного податку, воєнної контрибуції або феодальної ренти.
2》 перен. Належна частка, пайка.
3》 чому, перен. Вияв уваги, пошани і т. ін. до кого-, чого-небудь.
|| Неминуча або мимовільна поступка перед чим-небудь.
Віддавати данину — а) (чого кому, чому і без додатка) – належно, високо оцінювати, вшановувати кого-, що-небудь; б) (чому) робити неминучу або мимовільну поступку.
Великий тлумачний словник сучасної української мови