двигіт

Дви́гіт, -готу, -готові, у -готі

Значення в інших словниках

1. двигіт — дви́гіт іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. двигіт — Двигтіння, двиготіння; (землі) струс, трясіння, трусанина, хитанина.  Словник синонімів Караванського
3. двигіт — -готу, ч., розм. Те саме, що двигтіння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. двигіт — див. звучання  Словник синонімів Вусика
5. двигіт — ДВИ́ГІТ, готу, ч., розм. Те саме, що двигті́ння. Ми мовчки сиділи.. і тільки прислухалися до скигління коліс, гуркоту й двиготу вагона на колії (Досв., Вибр., 1959, 38); Пригнувши іглисті [голчаті] вершечки дерев, Проноситься двигіт моторів і рев (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 51).  Словник української мови в 11 томах
6. двигіт — Двигіт, -готу м. Сотрясеніе, дрожаніе. Як пустив батько млин; та як нахопився вихор, та як загуркотить, заторохтить усе; а двигіт такий, що насилу на ногах устоїш. Левиц. І.  Словник української мови Грінченка