двигіт —
Дви́гіт, -готу, -готові, у -готі
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
двигіт —
ДВИ́ГІТ, готу, ч., розм. Те саме, що двигті́ння. Ми мовчки сиділи.. і тільки прислухалися до скигління коліс, гуркоту й двиготу вагона на колії (Досв., Вибр., 1959, 38); Пригнувши іглисті [голчаті] вершечки дерев, Проноситься двигіт моторів і рев (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 51).
Словник української мови в 11 томах
двигіт —
Двигіт, -готу м. Сотрясеніе, дрожаніе. Як пустив батько млин; та як нахопився вихор, та як загуркотить, заторохтить усе; а двигіт такий, що насилу на ногах устоїш. Левиц. І.
Словник української мови Грінченка