двигіт
ДВИ́ГІТ, готу, ч., розм. Те саме, що двигті́ння.
Ми мовчки сиділи.. і тільки прислухалися до скигління коліс, гуркоту й двиготу вагона на колії (Досв., Вибр., 1959, 38);
Пригнувши іглисті [голчаті] вершечки дерев, Проноситься двигіт моторів і рев (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 51).
Словник української мови (СУМ-11)