дев’ятеро —
Тьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: козаків, коней, котів, синів, сиріт, донок, дітей. Пор. двоє.
Літературне слововживання
дев’ятеро —
ДЕ́В’ЯТЕРО, дев’ятьо́х, числ. кільк. Збірн. до де́в’ять. Ой не сам запорожець іде: дев’ятеро коней веде (Сл. Гр.); Потім дружним хором почали мурликати дев’ятеро котів (Смолич, II, 1958, 96).
Словник української мови в 11 томах