дев’ятеро

ДЕ́В’ЯТЕРО, дев’ятьо́х, числ. кільк. Збірн. до де́в’ять.

Ой не сам запорожець іде: дев’ятеро коней веде (Сл. Гр.);

Потім дружним хором почали мурликати дев’ятеро котів (Смолич, II, 1958, 96).

Значення в інших словниках

1. дев’ятеро — Тьох, числ. збірн. Вж. зі сл.: козаків, коней, котів, синів, сиріт, донок, дітей. Пор. двоє.  Літературне слововживання
2. дев’ятеро — Де́в’ятеро, -рох, -ром, -рома  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)