Значення в інших словниках
-
дентин —
денти́н іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
дентин —
-у, ч. Міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини і тварин.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дентин —
(мед.) зубовина
Словник чужослів Павло Штепа
-
дентин —
денти́н [від лат. dens (dentis) – зуб] міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини й тварин.
Словник іншомовних слів Мельничука
-
дентин —
ДЕНТИ́Н, у, ч. Міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини і тварин. Індивідуальні особливості в будові дентину також можуть прискорити або, навпаки, затримати стирання зубів (Конярство, 1957, 27).
Словник української мови в 11 томах