дентин

ДЕНТИ́Н, у, ч. Міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини і тварин.

Індивідуальні особливості в будові дентину також можуть прискорити або, навпаки, затримати стирання зубів (Конярство, 1957, 27).

Значення в інших словниках

1. дентин — денти́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дентин — -у, ч. Міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини і тварин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дентин — (мед.) зубовина  Словник чужослів Павло Штепа
4. дентин — денти́н [від лат. dens (dentis) – зуб] міцна кісткоподібна тканина, що становить основну масу зуба людини й тварин.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. дентин — Денти́н, -ну, -нові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)