денце —
ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися.
Фразеологічний словник української мови
денце —
ДЕ́НЦЕ, я, с. 1. Зменш.-пестл. до дно 2. Ой, у полі озеречко,Там плавало відеречко. Соснові клепки, а дубове денце, Не цурайся, моє серце (Укр.. лір. пісні, 1958, 312); Потім бачив себе на коні бравим вершником.
Словник української мови в 11 томах
денце —
(давньорус.) Чільна дошка на фасаді дерев'яної хати або горизонтальна тяга, що відділяє фронтон від кліті зрубу. Прикрашалась розписами чи різьбленням у російській народній архітектурі.
Архітектура і монументальне мистецтво
денце —
Денце, -ця с. Донышко. ум. отъ дно.
Словник української мови Грінченка