Значення в інших словниках
-
дзвякати —
дзвя́кати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
дзвякати —
-аю, -аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах).
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
дзвякати —
Дзеленькати, дзеленькнути, видзеленькувати, видзеленькати, задзеленькати, надзеленькати, подзеленькати, продзеленькати, дзеленьчати, видзеленчати, задзеленчати, подзеленчати, дзенькати, дзенькнути, видзенькувати, видзенькати, повидзенькувати...
Словник чужослів Павло Штепа
-
дзвякати —
див. дзвеніти; дзвонити; звучати
Словник синонімів Вусика
-
дзвякати —
БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.
Словник синонімів української мови
-
дзвякати —
ДЗВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах). Тут на рундуці гроші в долоні лічив [хазяїн], дзвякаючи (Вовчок, 1, 1955, 119); Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (Тич., II, 1957, 145).
Словник української мови в 11 томах
-
дзвякати —
Дзвякати, -каю, -каєш, одн. в. дзвякнути, -ну, -неш гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. МВ. І. 52. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне. Ном. № 5012.
Словник української мови Грінченка