дзвякати

ДЗВЯ́КАТИ, аю, аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах).

Тут на рундуці гроші в долоні лічив [хазяїн], дзвякаючи (Вовчок, 1, 1955, 119);

Над ким ті сурми плакали? Чого тарілки дзвякали? (Тич., II, 1957, 145).

Значення в інших словниках

1. дзвякати — дзвя́кати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. дзвякати — -аю, -аєш, недок. Видавати короткі дзвінкі звуки при ударі (по металевих або скляних предметах).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзвякати — Дзеленькати, дзеленькнути, видзеленькувати, видзеленькати, задзеленькати, надзеленькати, подзеленькати, продзеленькати, дзеленьчати, видзеленчати, задзеленчати, подзеленчати, дзенькати, дзенькнути, видзенькувати, видзенькати, повидзенькувати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. дзвякати — див. дзвеніти; дзвонити; звучати  Словник синонімів Вусика
5. дзвякати — БРЯЖЧА́ТИ (про металеві, скляні і под. предмети — утворювати при ударах дзвінкі й сильні, різкі, але короткі звуки; викликати такі звуки, ударяючи по металевих і под. предметах або трусячи ними); БРЯ́ЗКАТИ, ВИБРЯ́ЗКУВАТИ підсил.  Словник синонімів української мови
6. дзвякати — Дзвя́кати, -каю, -каєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. дзвякати — Дзвякати, -каю, -каєш, одн. в. дзвякнути, -ну, -неш гл. 1) Звякать, звякнуть. Дзвякнув дзвонок. МВ. І. 52. 2) Чавкать. Їж бо вже гіга не дзвякай. 3) Произносить звукъ дз. Кортить литвина, поки не дзвякне. Ном. № 5012.  Словник української мови Грінченка