димар —
(труба, якою виходить дим) комин, вивід, розм. бовдур.
Словник синонімів Полюги
димар —
дима́р іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
димар —
ДИМАР – ДИМОХІД – КОМИН Димар, -я, ор. -ем. 1. Труба для відведення диму з печі, кочегарки тощо. 2. Прилад для обкурювання бджіл. Димохід, -ходу. Димар, а також канал для виходу диму в димар. Комин, -а. 1. Нижня частина димоходу варистої печі. 2. Те саме, що димохід.
Літературне слововживання
димар —
[диемар] -ар'а, ор. -арем, м. (на) -р'і, мн. -р'і, -р'іў
Орфоепічний словник української мови
димар —
-я, ч. 1》 Труба для відведення диму з печі житлового приміщення, казанної, заводу і т. ін. 2》 Прилад з міхом для обкурювання бджіл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
димар —
ДИМА́Р (труба для відведення диму з печі), КО́МИН, ВИ́ВІД, БО́ВДУР розм., ВЕРХ розм. (горішня частина димоходу над дахом). Сизий димок виривається з чорного димаря (Панас Мирний); Збудилось соннеє село. На коминах димочок в'ється (С.
Словник синонімів української мови
димар —
ДИМА́Р, я́, ч. 1. Труба для відведення диму з печі житлового приміщення, казанної, заводу і т. ін. Зверху на покрівлях не видко ні одного вивода чи димаря (Н.-Лев., II, 1956, 400); Показався димар цукрового заводу (Шиян, Гроза.., 1956,245); *У порівн.
Словник української мови в 11 томах
димар —
(укр.) Конструкція, що забезпечує відведення диму від печі. Здіймається над даховою покрівлею, отримуючи різноманітні форми й оздоблення.
Архітектура і монументальне мистецтво