димар
ДИМА́Р (труба для відведення диму з печі), КО́МИН, ВИ́ВІД, БО́ВДУР розм., ВЕРХ розм. (горішня частина димоходу над дахом). Сизий димок виривається з чорного димаря (Панас Мирний); Збудилось соннеє село. На коминах димочок в'ється (С. Руданський); Високо здіймається гостроверха солом'яна покрівля з розваленими виводами (С. Васильченко); Бовдур — це той же димар, Щоб наробити хмар (М. Сом); Дивлюсь, вже Хаброня топить, бо дим йде з верха (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови