дича —
-і, ж., діал. Здичавіння; дикі люди, варвари.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дича —
Дича, -чі ж. Дикарство, одичалость; дикіе, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. XII. 130.
Словник української мови Грінченка