дича ди́ча -і, ж., діал. Здичавіння; дикі люди, варвари. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках дича — Ди́ча, ди́чі, ди́чі, ди́чею Правописний словник Голоскевича (1929 р.) дича — Дича, -чі ж. Дикарство, одичалость; дикіе, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. XII. 130. Словник української мови Грінченка