1. Великий тлумачний словник сучасної мови

дича

ди́ча

-і, ж., діал.

Здичавіння; дикі люди, варвари.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дича — Ди́ча, ди́чі, ди́чі, ди́чею Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  2. дича — Дича, -чі ж. Дикарство, одичалость; дикіе, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. XII. 130. Словник української мови Грінченка