дича
Ди́ча, ди́чі, ди́чі, ди́чею
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- дича — -і, ж., діал. Здичавіння; дикі люди, варвари. Великий тлумачний словник сучасної мови
- дича — Дича, -чі ж. Дикарство, одичалость; дикіе, одичалые люди. Ваші замки, займища й осади козацька дича під мечем держала. К. ЦН. 188. Замчано кобзаря на край світу, між азіяцьку дичу. К. XII. 130. Словник української мови Грінченка