дишель —
Ди́шель: — товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними [54]
Словник з творів Івана Франка
дишель —
ди́шель іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
дишель —
-шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. || Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дишель —
ди́шель вул., вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк
Лексикон львівський: поважно і на жарт
дишель —
ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛО діал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕ заст. (в упряжі плуга між двома парами волів).
Словник синонімів української мови
дишель —
ДИ́ШЕЛЬ, шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Стеф., І, 1949, 61); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
дишель —
Дишель, -шля м. Дышло. Н. Вол. у. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем — я і ти. Ном. стр. 302. № 431.
Словник української мови Грінченка