дишель

ди́шель

-шля, ч.

Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними.

|| Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною.

Значення в інших словниках

1. дишель — Ди́шель: — товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними [54]  Словник з творів Івана Франка
2. дишель — ди́шель іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
3. дишель — ди́шель вул., вульг. чоловічий статевий орган (ст)|| = будуляк  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дишель — ДИ́ШЕЛЬ (груба жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней; елемент колісного сільськогосподарського реманенту), ДИ́ШЛО, ВИ́РЛО діал.; ВІЙЯ́ (у воловому возі); ВІ́ЙЦЕ заст. (в упряжі плуга між двома парами волів).  Словник синонімів української мови
5. дишель — Ди́шель, ди́шля, -шлеві, -шлем; ди́шлі, -шлів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. дишель — ДИ́ШЕЛЬ, шля, ч. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Стеф., І, 1949, 61); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
7. дишель — Дишель, -шля м. Дышло. Н. Вол. у. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем — я і ти. Ном. стр. 302. № 431.  Словник української мови Грінченка