добутий

Добу́тий, -та, -те

Значення в інших словниках

1. добутий — добу́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. добутий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до добути. || добуто, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добутий — ДОБУ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до добу́ти. Начальник табору виставив полоненика за ворота разом з папірцем, добутим журналістом для земляка (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах