довірити Дові́рити, -ві́рю, -ві́риш, -ві́рять; дові́р, дові́рмо, дові́рте Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
Значення в інших словниках довірити — дові́рити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови довірити — див. довіряти. Великий тлумачний словник сучасної мови довірити — ДОРУЧА́ТИ кому (виконання чогось), ПОКЛАДА́ТИ на кого, ПРИРУЧА́ТИ розм., ПОРУЧА́ТИ розм., ПРИПОРУЧА́ТИ заст.; ДОВІРЯ́ТИ, ПОВІРЯ́ТИ (ПОВІ́РЮВАТИ рідше) (особливо важливу роботу, обов'язки); ПОКИДА́ТИ, ПОЛИША́ТИ розм. Словник синонімів української мови довірити — ДОВІ́РИТИ див. довіря́ти. Словник української мови в 11 томах довірити — Довірити см. довіряти. Словник української мови Грінченка