дожинати —
дожина́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
дожинати —
-аю, -аєш, недок., дожати, -жну, -жнеш, док., перех. і без додатка. Закінчувати жати; жати все, до кінця; жати до певної межі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дожинати —
див. доробляти
Словник синонімів Вусика
дожинати —
ДОЖИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОЖА́ТИ, жну́, жне́ш, док., перех. і без додатка. Закінчувати жати; жати все, до кінця; жати до певної межі. Переказує піп через людей до Івана, щоби йшов дожинати (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
дожинати —
Дожина́ти, -на́ю, -єш сов. в. дожати, дожну, -неш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч.
Словник української мови Грінченка