доконче —
доко́нче прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
доконче —
пр., конче, конечно, неодмінно, обов'язково, доконечне; (треба) о. до зарізу, кров з носа.
Словник синонімів Караванського
доконче —
присл. Те саме, що доконечно.
Великий тлумачний словник сучасної мови
доконче —
див. обов'язково
Словник синонімів Вусика
доконче —
ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм.
Словник синонімів української мови
доконче —
ДОКО́НЧЕ, присл. Те саме, що доконе́чно. Вони були певні, що приятелі говорять доконче за їх [них], та ще й щось дуже цікаве (Н.-Лев., III, 1956, 319); Переляканий батько ледве переконав його, що вчитись доконче треба (Гжицький, У світ.., 1960, 10).
Словник української мови в 11 томах
доконче —
Доконче нар. = доконечне. Дещо. 99. Доконче привезу (книжок). Левиц. Пов. 209.
Словник української мови Грінченка