докір

Докі́р, -ко́ру; -ко́ри, -рів

Значення в інших словниках

1. докір — до́кі́р іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. докір — Закид, д. докора, дотинок; мн. ДОКОРИ, дорікання, картання, вичитування, зачіпки, (сумління) ІД. докори серця; п! ДОГАНА.  Словник синонімів Караванського
3. докір — докору, ч. Висловлене кому-небудь або передане в інший спосіб звинувачення в чомусь, незадоволення чимось і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. докір — ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм.  Словник синонімів української мови
5. докір — ДОКІ́Р, ко́ру, ч. Висловлене кому-небудь або передане в інший спосіб звинувачення в чомусь, незадоволення чимось і т. ін. Грицьків докір дуже вразив Чіпку (Мирний, II, 1954, 172); В її очах і радість, і докір (Кучер, Чорноморці, 1956, 362)...  Словник української мови в 11 томах
6. докір — Докір, -кору м. Укоръ, укоризна. Докір тому, хто при лихові вдається до шинку. Ном. № 922. Докором серця не вражає. В словах її почувся докір. Левиц. Пов. 69.  Словник української мови Грінченка