долинка —
ДОЛИ́НКА, и, ж. Зменш.-пестл. до доли́на. Край шляху, в долинці, догорає вогнище (Коцюб., І, 1955, 179); Ось він минає будинок пана Варави, бере в долинку і неждано біля самої греблі налітає на двох людей (Стельмах, Хліб.., 1959, 81)
Словник української мови в 11 томах
долинка —
Долинка, -ки ж. ум. отъ долина.
Словник української мови Грінченка