домовина —
-и, ж. 1》 Місце, де поховано померлого; могила. 2》 Те саме, що труна. До домовини — до смерті. Заганяти в домовину кого — доводити кого-небудь до смерті, прискорювати чию-небудь смерть.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Домовина —
З часів Давніх містерій, при яких кандидата спочатку покладали у домовину, а відтак витягували звідти, символізує «Воскресіння з мертвих».
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
домовина —
И, ж. Ресторан швидкого харчування «Домашня кухня». Давай перекусим. — У Домовину?
Словник сучасного українського сленгу
домовина —
до (са́мої) домови́ни. До кінця життя, до смерті. Все буде, як було: довіку буде убогий на чужім марнувати свою силу, до домовини не зазнає Маланка кращої долі (М.
Фразеологічний словник української мови
домовина —
МОГИ́ЛА (заглиблення в землі, в яке ховають тіло покійного; місце похорону й насип на ньому), ДОМОВИ́НА, ГРІБ (ГРОБ) розм.; Я́МА, ДІЛ діал.
Словник синонімів української мови
домовина —
ДОМОВИ́НА, и, ж. 1. Місце, де поховано померлого; могила. — Чи пронизала тебе вража куля у бої [бою]?.. І загребли твої кості з кінськими кістками в одну домовину? (Мирний, II, 1954, 65); *У порівн. Було темно, мов у домовині (Кач., II, 1958, 421).
Словник української мови в 11 томах
домовина —
Домовина, -ни ж. 1) Гробъ. Шевч. 47. Ой же казав пан Каньовський дерниць накупити, молодої Бондарівні домовину збити. Чуб. V. 428. 2) Гробница. Стоїть в селі Суботові на горі високій домовина України широка, глибока. Шевч. ум. домовинка. От уже і домовинку принесли новеньку. МВ. І. 101.
Словник української мови Грінченка