досконалість —
доскона́лість іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
досконалість —
[досконал'іс'т'] -лос'т'і, ор. -л'іс'т'у
Орфоепічний словник української мови
досконалість —
-лості, ж. Абстр. ім. до досконалий 1).
Великий тлумачний словник сучасної мови
досконалість —
МАЙСТЕ́РНІСТЬ (висока якість виконаної роботи, твору тощо), ДОВЕ́РШЕНІСТЬ, ЗАВЕ́РШЕНІСТЬ, ДОСКОНА́ЛІСТЬ. Майстерність комедії доведена була Саксаганським до рівня досконалої віртуозності (М. Рильський); Яка застиглість і суворість форм!...
Словник синонімів української мови
досконалість —
ДОСКОНА́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до доскона́лий 1. Мистецтво соціалістичного реалізму сильне своєю глибокою ідейністю, досконалістю форми, зв’язками з життям (Рад. Укр., 10.ІІІ 1957, 1); Черниша будинок вразив своєю архітектурною досконалістю (Гончар, III, 1959, 136).
Словник української мови в 11 томах
досконалість —
Досконалість, -лости ж. Совершенство.
Словник української мови Грінченка