досконалість

МАЙСТЕ́РНІСТЬ (висока якість виконаної роботи, твору тощо), ДОВЕ́РШЕНІСТЬ, ЗАВЕ́РШЕНІСТЬ, ДОСКОНА́ЛІСТЬ. Майстерність комедії доведена була Саксаганським до рівня досконалої віртуозності (М. Рильський); Яка застиглість і суворість форм! Яка довершеність пропорцій, норм! Поема, вирізьблена із граніту (М. Драй-Хмара); Вражає завершеністю форм і продуманою композицією висічена з кам'яної солі каплиця 1700 року (Л. Дмитерко); Чубенко тримав у руці ковану з заліза троянду.. Це було чудо досконалості, натхнення і терпіння, ніжний витвір надзвичайного молотка (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. досконалість — доскона́лість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. досконалість — [досконал'іс'т'] -лос'т'і, ор. -л'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. досконалість — -лості, ж. Абстр. ім. до досконалий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. досконалість — Доскона́лість, -лости, -лості, -лістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. досконалість — ДОСКОНА́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до доскона́лий 1. Мистецтво соціалістичного реалізму сильне своєю глибокою ідейністю, досконалістю форми, зв’язками з життям (Рад. Укр., 10.ІІІ 1957, 1); Черниша будинок вразив своєю архітектурною досконалістю (Гончар, III, 1959, 136).  Словник української мови в 11 томах
6. досконалість — Досконалість, -лости ж. Совершенство.  Словник української мови Грінченка