досконалість
ДОСКОНА́ЛІСТЬ, лості, ж. Абстр. ім. до доскона́лий 1.
Мистецтво соціалістичного реалізму сильне своєю глибокою ідейністю, досконалістю форми, зв’язками з життям (Рад. Укр., 10.ІІІ 1957, 1);
Черниша будинок вразив своєю архітектурною досконалістю (Гончар, III, 1959, 136).
Словник української мови (СУМ-11)