ельф —
ельф іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
ельф —
-а, ч. У старогерманській міфології – доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ельф —
ДУХ (добра або зла безплотна надприродна істота); ДЕ́МОН (перев. злий); ДЖИН (в арабській та іранській міфології); ЕЛЬФ поет. (із старогерманської міфології); ГЕ́НІЙ (перев. покровитель людини в її справах).
Словник синонімів української мови
ельф —
ЕЛЬФ, а, ч., Е́ЛЬФА, и, ж. У старогерманській міфології — доброзичливий дух природи, який нібито жив у повітрі, землі, горах і т. ін.
Словник української мови в 11 томах