енклітика —
енклі́тика іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
енклітика —
-и, ж., лінгв. Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного та утворює разом із ним фонетичне ціле, об'єднане спільним наголосом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
енклітика —
енклі́тика (грец. εγκλιτική, від έγκλίνω – відхиляю) ненаголошене слово, що стоїть після наголошеного, утворюючи з ним одне фонетичне ціле. Найчастіше частки, допоміжні дієслова.
Словник іншомовних слів Мельничука
енклітика —
ЕНКЛІ́ТИКА, и, ж,, лінгв. Позбавлене власного наголосу слово, що стоїть після наголошеного і утворює разом з ним фонетичне ціле, об’єднане спільним наголосом.
Словник української мови в 11 томах