епіталама —
епітала́ма іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
епіталама —
-и, ж. У стародавніх греків і римлян – пісня, що виконувалася під час весільних обрядів. || літ. Вірш, написаний на честь чийогось шлюбу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
епіталама —
(гр. epthalamios — весільний) — давньогрецька весільна пісня на честь молодих. В оперній музиці відома Е. Віндекса з опери А.Рубінштейна 'Нерон'.
Словник-довідник музичних термінів
епіталама —
• епіталама , епіталамій (від грец. 'επιθαλάμιος — весільний) - в давньогрец. ліриці пісня на честь одружених, яку виконував хор дівчат і хлопців. Виникла у 8 — 6 ст. до н. е. з нар. весільних обрядових пісень. Зразки Е. у давньогрец.
Українська літературна енциклопедія
епіталама —
епітала́ма (від грец. έπιθαλάμιος – – шлюбний) в античній літературі пісня або вірш, що виконувалися під час весільних обрядів.
Словник іншомовних слів Мельничука
епіталама —
ЕПІТАЛА́МА, и, ж. У стародавніх греків і римлян — пісня, що виконувалася під час весільних обрядів. [Федон:] Учень твій один вступити хтів [хотів] у хор панегіристів і на зразок умілості своєї твою епіталаму проспівав (Л. Укр., III, 1952, 434); // літ. Вірш, написаний на честь чийогось шлюбу.
Словник української мови в 11 томах