епіталама
ЕПІТАЛА́МА, и, ж. У стародавніх греків і римлян — пісня, що виконувалася під час весільних обрядів.
[Федон:] Учень твій один вступити хтів [хотів] у хор панегіристів і на зразок умілості своєї твою епіталаму проспівав (Л. Укр., III, 1952, 434);
// літ. Вірш, написаний на честь чийогось шлюбу.
Словник української мови (СУМ-11)