епітафія
ЕПІТА́ФІЯ, ї, ж., книжн. Намогильний напис, перев. у віршованій формі.
В шліфовані плити лункої підлоги Він сам вкарбувати звелів Рядки епітафії, повні тривоги За прах невельможних мерців (Бажан, Роки, 1957, 199);
// Літературний твір, написаний у зв’язку із смертю чи втратою кого-небудь.
Скласти епітафію.
Словник української мови (СУМ-11)