епітафія —
епіта́фія іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
епітафія —
(гр. epitaphios — надгpобне слово) вipш для надгpобного пам’ятника. В Давнiй Гpецiї складались видатними поетами для геpоїв i виконували виховну pоль, пiзнiше жанp тpансфоpмувався: тепер це може бути сатиpичний або жаpтiвливий твip: Роззявi.
Словник стилістичних термінів
епітафія —
-ї, ж., книжн. Намогильний напис, перев. у віршованій формі. || Літературний твір, написаний у зв'язку зі смертю чи втратою кого-небудь. Скласти епітафію.
Великий тлумачний словник сучасної мови
епітафія —
Напис (намогильний)
Словник чужослів Павло Штепа
епітафія —
(гр. epitaphios — намогильний) — музичний твір на честь померлої людини (напр., 'Біля могили Ріхарда Вагнера' Ф.Ліста, 'Жалібний марш', 'На вічну пам’ять Котляревському' М.Лисенка та ін.
Словник-довідник музичних термінів
епітафія —
• епітафія (від грец. 'επιτάφιος — надгробний) 1) надмогильний напис у віршах або прозі; 2) літ. жанр. Як різновид епіграматичної поезії (див. Епіграма) Е. сформувалася в давньогрец. л-рі (5 ст. до н. е.). Від надгробного напису літ.
Українська літературна енциклопедія
епітафія —
епіта́фія (грец. επιτάφιος, від έπί – над і τάφος – могила) надгробний напис.
Словник іншомовних слів Мельничука
епітафія —
Римований (рідше прозовий) напис на надгробку; вірш на честь померлої особи (Дякую, Боже, нарешті вільний М.Л. Кінґа, На смерть Шевченка М. Некрасова).
Універсальний словник-енциклопедія
епітафія —
ЕПІТА́ФІЯ, ї, ж., книжн. Намогильний напис, перев. у віршованій формі. В шліфовані плити лункої підлоги Він сам вкарбувати звелів Рядки епітафії, повні тривоги За прах невельможних мерців (Бажан, Роки, 1957, 199); // Літературний твір...
Словник української мови в 11 томах
епітафія —
(грец. — надмогильна) Плита з надгробним написом, стела з прощальним текстом і рельєфним зображенням відповідного змісту, яку часто вмуровували у стіну храму.
Архітектура і монументальне мистецтво