женіння —
жені́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
женіння —
-я, с. Дія за знач. женити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
женіння —
ШЛЮБ (шлюбна церемонія), ОДРУ́ЖЕННЯ, ЖЕНІ́ННЯ розм., ЖЕНЯ́ЧКА діал. Стародавній звичай стинати волосся перед шлюбом ще й досі зберігається у гуцулів (О. Воропай); Після одруження Тодір.. таки придбав лошата (М.
Словник синонімів української мови
женіння —
ЖЕНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. жени́тися. — Ми вже старі, тобі треба початок зробити із женінням (Коб., III, 1956, 482); При згадці про женіння Альоша хмуриться, невдоволено наморщує лоба: він проти цього (Гончар, Таврія.., 1957, 360).
Словник української мови в 11 томах