житній —
жи́тній прикметник
Орфографічний словник української мови
житній —
[жит(')н'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і
Орфоепічний словник української мови
житній —
-я, -є. Прикм. до жито 1), 2). || Вигот. із жита (у 2 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
житній —
ЖИ́ТНІЙ, я, є. Прикм. до жи́то 1, 2. Осінній вітер розвівав його рідкий сивий волос, а житнє зерно било по очах (Ірчан, II, 1958, 83); Варка.. внесла кілька сплетених з житнього колосся та сухих квіток вінків (М. Ол., Леся, 1960, 144); // Вигот.
Словник української мови в 11 томах