журавель —
жураве́ль іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
журавель —
[журавел'] -аўл'а, ор. -аўлем, м. (на) -аўл'у/-аўлев'і, мн. -аўл'і, -аўл'іў
Орфоепічний словник української мови
журавель —
-вля, ч. 1》 Великий перелітний птах із довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових і степових болотах. 2》 Довга жердина, приладнана біля колодязя як важіль для витягування води, або й весь пристрій з такою жердиною.
Великий тлумачний словник сучасної мови
журавель —
Українська народна танцювальна пісня, весільний хоровод, жартівливий за характером. Музичний розмір 2/4 або 4/4. Ж. виконується в помірному темпі, що поступово прискорюється.
Словник-довідник музичних термінів
журавель —
ЖУРАВЕ́ЛЬ (птах), ВЕСЕ́ЛИК фольк., ЖУРА́В рідше. Кукурудза шумить пожовтіла, знов у вирій летять журавлі (В. Сосюра); На Україні весною старі люди називають їх (журавлів) не журавлями, а веселиками (з газети); Летіли журави понад Михаловці (пісня).
Словник синонімів української мови
журавель —
ЖУРАВЕ́ЛЬ, вля́, ч. 1. Великий перелітний птах з довгими ногами, шиєю і прямим гострим дзьобом, живе на лісових та степових болотах. Високо, під ясним небом, в’ються орли, хмарою літають дрохви, журавлі, хохітва (Стор.
Словник української мови в 11 томах
журавель —
Довга жердина над колодязем для підйому води. Поширена у народному будівництві.
Архітектура і монументальне мистецтво
журавель —
Журавель, -вля м. 1) Журавль, Grus. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7296. 2) Очепъ, подъемный рычагъ у колодца. КС. 1883. IX. 223. Стеся пішла, а я за журавля, щоб витягти води. Г. Барв. 382. 3) Грудныя внутренности. 4) Родъ танца.
Словник української мови Грінченка