заверещати —
ЗАВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм. 1. Почати верещати, пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. — Ой павук!.. Ой лишенько! — заверещала Марта (Н.-Лев., III, 1956, 119); Отець Кабанович..
Словник української мови в 11 томах
заверещати —
Заверещати, -щу, -щи́ш гл. Громко и рѣзко закричать. Як увійшла в хату, як заверещить, як засичить! Левиц. Пов. 343.
Словник української мови Грінченка