завередувати —
завередува́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
завередувати —
-ую, -уєш, док. Почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
завередувати —
ЗАВЕРЕДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи. Нікому ніколи не сказав [суддя] лихого слова; коли жінка часом завередувала, уступався з очей; цінив домашній спокій (Мак., Вибр.
Словник української мови в 11 томах
завередувати —
Завередува́ти, -ду́ю, -єш гл. Закапризничать, заприхотничать, начать привередничать.
Словник української мови Грінченка