завередувати

ЗАВЕРЕДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи.

Нікому ніколи не сказав [суддя] лихого слова; коли жінка часом завередувала, уступався з очей; цінив домашній спокій (Мак., Вибр., 1954, 285);

— До вас — на наступний або на третій [урок іду]. — А я тоді не захочу, — знову завередувала Пишна (Збан., Малин. дзвін, 1958, 125).

Значення в інших словниках

1. завередувати — завередува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. завередувати — -ую, -уєш, док. Почати вередувати; виявляти незадоволення, примхи.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. завередувати — Завередува́ти, -реду́ю, -реду́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. завередувати — Завередува́ти, -ду́ю, -єш гл. Закапризничать, заприхотничать, начать привередничать.  Словник української мови Грінченка