заверещати

ЗАВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм.

1. Почати верещати, пронизливо, різко кричати, пищати, вищати.

— Ой павук!.. Ой лишенько! — заверещала Марта (Н.-Лев., III, 1956, 119);

Отець Кабанович.. заверещав на все горло так, аби аж до хати голос дійшов: — Чому ви на роботу не йдете? Пияки, злодії! (Март., Тв., 1954, 39);

Його [Дениса] довго не було, а тоді надворі прогримів постріл, на жіночій половині заверещали дівчата (Тют., Вир, 1964, 19);

Я — тільки втихли їхні [артистів] кроки — заверещав з радості, підстрибнув на місці і почав ганяти по кімнаті… (Сміл., Сашко, 1957, 60).

2. перен. Почати видавати різкі пронизливі звуки.

Пронизливо заверещав будильник (Собко. Стадіон, 1954, 210).

◊ Завереща́ти не свої́м го́лосом див. го́лос.

Значення в інших словниках

1. заверещати — завереща́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. заверещати — -щу, -щиш, док., розм. 1》 Почати верещати, пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. 2》 перен. Почати видавати різкі пронизливі звуки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заверещати — КРИЧА́ТИ (видавати крик), ЯЧА́ТИ розм.; РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПЕРЕРИВА́ТИСЯ розм., ВЕРЕДИ́ТИСЯ діал., ФУ́КАТИ діал. (сильно, голосно); ГОРЛА́ТИ розм., ГОРЛА́НИТИ розм., ГОРЛОПА́НИТИ розм., ГВАЛТУВА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. заверещати — Завереща́ти, -верещу́, -верещи́ш, -ща́ть; заверещи́, -щі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. заверещати — Заверещати, -щу, -щи́ш гл. Громко и рѣзко закричать. Як увійшла в хату, як заверещить, як засичить! Левиц. Пов. 343.  Словник української мови Грінченка