заворіття —
заворі́ття іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
заворіття —
ЗАВОРІ́ТТЯ, я, с., рідко. Місце за воротами. З заворіття кличе на суд перед сумлінням зір Монарший рев царя пустині (Б.-І. Антонич).
Словник української мови у 20 томах
заворіття —
Заворіття, -тя с. Мѣсто за воротами.
Словник української мови Грінченка