Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

завоювання

Завоюва́ння, -ння, -нню, -нням

Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.

Значення в інших словниках

  1. завоювання — завоюва́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. завоювання — [завойуван':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
  3. завоювання — -я, с. 1》 перев. кого, чого. Дія за знач. завоювати. 2》 перен. Перемога, досягнення, успіх, здобуті у боротьбі, праці і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. завоювання — ЗАГА́РБАННЯ (насильне захоплення чужої території), ПІДКО́РЕННЯ, ПОКО́РЕННЯ рідше; ЗАВОЮВА́ННЯ, ІНТЕРВЕ́НЦІЯ (введення військ на чужу територію); ОКУПА́ЦІЯ (тимчасове захоплення чужої території); АНЕ́КСІЯ (насильне приєднання чужої території)...  Словник синонімів української мови
  5. завоювання — ЗАВОЮВА́ННЯ, я, с. 1. перев. кого, чого. Дія за знач. завоюва́ти. Держава, створена Чингісханом, була держава військова, головною її метою були війни та завоювання (Іст.  Словник української мови в 11 томах
  6. завоювання — Завоюва́ння, -ня с. Завоеваніе.  Словник української мови Грінченка