Значення в інших словниках
-
закид —
за́кид іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
-
закид —
За́кид. Докір. ● Без закиду — без докорів, якісно. Мірні ціни. Виконане без закиду (Б., 1909, рекл.) // порівн. пол. zarzucić — 1) закинути, кинути (якір, вудку тощо), 2) закидати, наповнити (рів, ринок товарами тощо), 3) накинути, перекинути...
Українська літературна мова на Буковині
-
закид —
Заувага, репліка, докір; мн. ЗАКИДИ, дорікання, звинувачення, д. зачіпки.
Словник синонімів Караванського
-
закид —
[закиед] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў
Орфоепічний словник української мови
-
закид —
-у, ч. Вказівка на недолік, звинувачення в чому-небудь; осуд. || Докір.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
закид —
ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм.
Словник синонімів української мови
-
закид —
ЗА́КИД, у, ч. Вказівка на недолік, звинувачення в чому-небудь; осуд. Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захопливо відповідала вже на дошкульний закид опонента (Ле, Право..
Словник української мови в 11 томах
-
закид —
Закид, -ду м. Упрекъ, укоръ; указаніе недостатка. Сердиті закиди про те, як тепер сталося. Мир. ХРВ. 127.
Словник української мови Грінченка