закид
За́кид. Докір.
● Без закиду — без докорів, якісно. Мірні ціни. Виконане без закиду (Б., 1909, рекл.)
// порівн. пол. zarzucić — 1) закинути, кинути (якір, вудку тощо), 2) закидати, наповнити (рів, ринок товарами тощо), 3) накинути, перекинути, кинути (на плечі), 4) перен. закинути, перестати, припинити робити щось, 5) перен. кинути докір, звинуватити когось у чомусь; zarzuczenie — 1) імен, від zarzucić, 2) мн. докори, звинувачення; укр. закинути — перен. дорікнути.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.