закид
ЗА́КИД, у, ч. Вказівка на недолік, звинувачення в чому-небудь; осуд.
Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захопливо відповідала вже на дошкульний закид опонента (Ле, Право.., 1957, 10);
Закиди деяких критиків, ніби у Довженка слабка сюжетна побудова, ідуть від небажання розібратися по суті (Мист., 2, 1964, 35);
// Докір.
— Ей, Геню.Геню, що се ти говориш? — сказала з закидом Таня (Фр., І, 1955, 345).
Словник української мови (СУМ-11)