закид
ЗА́КИД, у, ч. Вказівка на недолік, звинувачення в чому-небудь; осуд.
Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захопливо відповідала вже на дошкульний закид опонента (Ле, Право.., 1957, 10);
Закиди деяких критиків, ніби у Довженка слабка сюжетна побудова, ідуть від небажання розібратися по суті (Мист., 2, 1964, 35);
// Докір.
— Ей, Геню.Геню, що се ти говориш? — сказала з закидом Таня (Фр., І, 1955, 345).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- закид — за́кид іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- закид — За́кид. Докір. ● Без закиду — без докорів, якісно. Мірні ціни. Виконане без закиду (Б., 1909, рекл.) // порівн. пол. zarzucić — 1) закинути, кинути (якір, вудку тощо), 2) закидати, наповнити (рів, ринок товарами тощо), 3) накинути, перекинути... Українська літературна мова на Буковині
- закид — Заувага, репліка, докір; мн. ЗАКИДИ, дорікання, звинувачення, д. зачіпки. Словник синонімів Караванського
- закид — [закиед] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
- закид — -у, ч. Вказівка на недолік, звинувачення в чому-небудь; осуд. || Докір. Великий тлумачний словник сучасної мови
- закид — ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм. Словник синонімів української мови
- закид — За́кид, -ду; -киди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- закид — Закид, -ду м. Упрекъ, укоръ; указаніе недостатка. Сердиті закиди про те, як тепер сталося. Мир. ХРВ. 127. Словник української мови Грінченка