закид

Значення в інших словниках

1. закид — за́кид іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. закид — За́кид. Докір. ● Без закиду — без докорів, якісно. Мірні ціни. Виконане без закиду (Б., 1909, рекл.) // порівн. пол. zarzucić — 1) закинути, кинути (якір, вудку тощо), 2) закидати, наповнити (рів, ринок товарами тощо), 3) накинути, перекинути... Українська літературна мова на Буковині
3. закид — Заувага, репліка, докір; мн. ЗАКИДИ, дорікання, звинувачення, д. зачіпки. Словник синонімів Караванського
4. закид — [закиед] -ду, м. (на) -д'і, мн. -дие, -д'іў Орфоепічний словник української мови
5. закид — ДО́КІ́Р (висловлене комусь або передане в інший спосіб звинувачення, невдоволення тощо), ЗА́КИД, ДОРІКА́ННЯ, ПОПРІКА́ННЯ перев. мн., розм., ПРИПА́РКА ірон., НАГА́НА зах., ДОТИ́НОК зах., ДОКО́РА діал.; КАРТА́ННЯ (гостре або з лайкою); ПЕРЕКО́РИ розм. Словник синонімів української мови
6. закид — За́кид, -ду; -киди, -дів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. закид — ЗА́КИД, у, ч. Вказівка на недолік, звинувачення в чому-небудь; осуд. Очей він не зводив з доповідачки, яка вільно й захопливо відповідала вже на дошкульний закид опонента (Ле, Право.. Словник української мови в 11 томах
8. закид — Закид, -ду м. Упрекъ, укоръ; указаніе недостатка. Сердиті закиди про те, як тепер сталося. Мир. ХРВ. 127. Словник української мови Грінченка